Співчуваю
Плюшевий ведмедик довго не спить,
Йому погратися зі мною кортить.
Буває, залізе в моє тепле ліжко
І смикне за ручку, потягне за ніжку.
Я йому кажу; Ах ти, бешкетник!
А він мені; Ні, маленький ведмедик!
Сідаю до столу – на стіл залізає,
Хліба окраєць із рук вириває.
Тоді я беру на коліна й годую,
У носик м'якенький ласкаво цілую.
А коли я погрітися піду на піч,
Спати не дасть цілісіньку ніч.
Мамо! – просить, будь – ласка,
Я хочу послухати мамину казку!
Тоді я розказую аж до півночі,
Допоки обоє не стулимо очі.
А вранці знову, знову те ж саме,
Ох, співчуваю я нинішнім мамам!
Сочувствую
© Copyright: Руслан Еленюк, 2025
Свидетельство о публикации №125071802120
Свидетельство о публикации №125071802120
Рецензии