Потвора
Тане сніг, калюжі сині
Дід показує дитині;
-Зазирни, моє внучатко,
Там купається звірятко.
Той в калюжу подивився,
Усміхнувся і скривився,
Й не побачивши звірятка,
Гірко, болісно заплакав.
-Ти чого, онучку, плачеш,
Ти уперше його бачиш?
-Ой, мій діду, я не знаю,
То якась потвора, мабуть.
Кулаком мені махає,
Ще й каміння в руці має,
Зуби шкірить, нас лякає,
Ти – як хочеш, я – тікаю!
Не кажи таке, онучку,
Простягни до неї ручку,
Над калюжею схилися,
Тій потворі посміхнися.
© Copyright: Руслан Еленюк, 2025
Свидетельство о публикации №125071704100
Свидетельство о публикации №125071704100
Рецензии