Потвора
Прийшла весна! Озера сині
Дідусь показує дитині;
- Поглянь туди, моє внуча,
Там фотографія твоя.
Малюк в люстерко подивився,
Усміхнувся і скривився,
А потім враз як заридає!
Тоді дідусь його й питає;
-А чого оце ти плачеш?
Невже себе у нім не бачиш?
-Ой, дідусю, то не я,
То потвора якась зла.
Вона лякає кулаком,
А ще – каменем, дрючком,
Шкірить зуби, морщить ніс,
Бо то, мабуть, злющий біс.
-Не кажи таке, онучку,
Простягни до неї ручку,
Над озерцем цим схились,
Тій потворі посміхнись.
Чудовище
© Copyright: Руслан Еленюк, 2025
Свидетельство о публикации №125071704100
Свидетельство о публикации №125071704100
Рецензии