Щастя земне

Щастя вабить мене:
Погляд, посмішка, лагідний дотик...
Моє щастя земне -
Це не ангел, не вища істота,
Що звичайне-людське
Небожителів тих не бентежить.
Ні, моє не таке.
Відчуває і голод, і нежить.
Моє щастя просте.
Відчайдушне воно, галасливе.
Щастя голод гуде
І тікає в обійми від зливи.
Граціозна хода
І п'янкий обпікаючий подих,
Наркотичні вуста
І котяча нестримність свободи.
Красномовніших вій
Віднайти в цьому світі не вдасться.
Щастя - це буревій.
Вир із примх та шалених фантазій.
З ним не просто, авжеж,
Бо ж у гніві не буде мовчати.
Ти його бережеш -
А воно щось на кшталт дитинчати.
Навіть гірше, аніж
Дітлахи – геть до ґлузду байдуже.
Знов і знов босоніж
Мчить по хмарах, тоді по калюжах. 
Якщо навіть заснув,
Спокій з щастячком цим не насниться.
Щастя любить весну,
Шоколад і короткі спідниці.
Щастя світить вночі,
Вдень буває ревнивою тінню.
Щастя спить на плечі –
І гарніше за райське видіння.
Як впритул підійду –
Аж тремчу, наче спека у серпні.
Ночі з ним на меду,
А без нього – нудотно-нестерпні.
Щастя вірить в казки.
Хепі ендам кіношним радіє.
З ним мені як ні з ким.
В ньому мрії, бажання, надії.
Якщо раптом почне
Загравати - пручатися марне.
Це дівчатко земне,
Але щастя насправді захмарне.