Дні - наче хвилі шкрябають пісок
На березі пологім Забуття.
О, скільки їми знищено думок,
Що не пізнали радість майбуття!
Стлівають з аркушем пожовклим безліч мрій,
Віршовані рядки, надії й плани -
Все, що в колисці я зібрав земній,
Загублено у вранішніх туманах.
Хто згодом знатиме: чи був я, або ні?
І що примариться кому в вечірній миті?
Час промайнув у страченому сні,
Лишились дати, вибиті в граніті.
Десь там за обрієм, в сивІй далечині
Знов щось готується так дивно-невідомЕ,
Що вже призначене прожити не мені?
Хай Той, шо твОрить це, не відчуває втоми...
Дни - словно волны...
© Copyright: Георгий Олегович Хват, 2025
Свидетельство о публикации №125071607273
Свидетельство о публикации №125071607273
Рецензии