Я так довго живу
У якомусь нерідному світі.
Все тут є
І немає страшної війни.
Бачу небо, траву
І людей безтурботних у місті,
Світ живе
І не знає ні сліз, ні журби.
Тут повітря п’янке,
Пахне липою, медом, дощами,
І хмарки,
Як пушинки пливуть вдалечінь…
Пасовисько гірське
Зустрічає терпкими вітрами,
А зірки,
Наче лики господніх створінь…
На чаруючий світ
Я дивлюсь, та у думах далеко,
Де війна
Все руйнує і палить дотла.
Там від плачу сиріт
Вся земля віє тугою щемко
І пітьма
Забирає всевладно життя…
Відчуваю щодня,
Я – одна у оточенні люду,
Я – чужа,
Навіть дружба мінлива й хитка.
Тут – красиві місця
Спокушають у флору квітучу,
Та душа
Вся сльозить, як мале дитинча…
У нерiдному свiтi
© Copyright: Галина Чехута, 2025
Свидетельство о публикации №125071603346
Свидетельство о публикации №125071603346
Рецензии