Я не маю нічого…Пустий, як надія без віри…
І не те, щоби бідний… та якось насправді чужий
цьому дивному світу… Хіба що коти з Синевіру
щиро вірять у те, що я досі хоч трішки живий…
Я не маю нічого… Старію, закоханий в зорі,
за якими такі ж, як і я, захололі світи,
що продали серця Вандемьєру за сан в Термідорі,
щоб волати про велич і в срібне майбутнє мости…
Я не маю нічого… І, певно, ця бідність на краще
для такого, як я, підозрілого в тузі пустій
шанувальника миті як вічності чорної пащі,
що з;їдає серця безнадійності, сповнені мрій…
Багатство бiдност
© Copyright: Александр Ноцкий, 2025
Свидетельство о публикации №125071602977
Свидетельство о публикации №125071602977
Рецензии