Пишу до Вас - не треба обіцяти
хоча би щось мені, не вірю, ні.
Фіранки геть, відчинені дверцята
і шерехи спливють вдалині,
шепочуться і тануть поступово.
Прислухаюсь і знов не розберу
чому тут не знаходиться ні слова?
Пишу листа, як граюся у гру
з червневими малюнками по краю.
Ніяких обіцянок - є що є...
Пишу, необережно серце краю,
не Ваше серце, панночко, своє.
Така це гра, я знаю, це жорстоко -
у аркуші ховати опіат.
Глядить проміж рядків Господнє око,
як рисочка між двох важливих дат -
було і стало, як на підвіконні
півоніі надламане стебло.
Червнева спека б'є мені у скроні -
було між нами щось, чи не було?
Не треба обіцянок більше, годі!
Хай вітер білий аркуш унесе...
Кохана, ми обидва надто горді,
закінчую листа. На цьому - все.
бiлий аркуш
© Copyright: Винил, 2025
Свидетельство о публикации №125071406855
Свидетельство о публикации №125071406855
Рецензии
