Вдихай очікувану тишу рясно,
Мовчи, коли розкати за вікном,
Коли в душі так боляче невчасно,
Коли родина не співае за столом.
Коли побачиш світло - простягни долоні ,
Та сльози висуши молитвою вночі.
Вони гіркі безмежно, та солоні
Поранять твоє серце мов мечі.
Неси в собі любов, та з вірою в надію.
В душі настане довгожданна мить!
"Нарешті"...- видихнеш в обіймах сина
І знов сльоза від щастя забринить!
Матер1... Вдихай оч1кувану тишу...
© Copyright: Александра Холодная Барабаш, 2025
Свидетельство о публикации №125071401964
Свидетельство о публикации №125071401964
Рецензии