Послання

Мій милий, хибні та казкові
Всі поглядання навскоси:
Я лишив позови любові
Й полон підступної краси;
Свободи брат, серцем гарячий,
Між юних фурій й молодих
Я, прохолодний та ледачий,
Богів своїх не бачу в них.
Вабливий погляд, ніжний голос
Тепер не владні наді мною.
Пропав у серці булий сполох
Й не застила зір пеленою.
Тепер вже дахом з'їхать важко,
Зітхати ніяково й смішно,
Мрії довіритися тяжко,
Та й шлюб спотворювати грішно.
Тепер і думати… тіпун.
Як мій задумливий пустун,
Як Баратинський, я доводжу:
(-Де ніжну подругу знайти?)
Проте, нічого не знаходжу.
Кинувши щастя привид трешний,
Знайшов я стан для струн душі:
Я став наперсник обережний
Для молодих товаришів.
Коли коханець безпорадний
Переді мною сльози ллє
Через красуню на все здатну,
Клянеться й в груди себе б’є,
Та біль не віє чужиною
І я кажу зі співчуттям:
Так само було і зі мною,
Та все сплило без вороття.

P.S.Пушкін О.С.