Життя людське, як вітер,
Мінливий і прудкий,
Що в небі шаленіє
І плаче в час нічний.
Вітри – у вічнім русі,
Постійно крутять час,
Коли вони не в дусі,
Гудуть, як контрабас.
Весною вітер смирно
Гуляє по траві,
У теплі дні затишно
Купається в красі.
Улітку вітер теплий
І дуже запашний,
То ревний, то веселий,
А часом мовчазний.’
Ганяє вітер листя
Звичайно восени.
Частенько навіть злиться:
Попробуй дожени!
Зимою вітер з гірки
Кататися мастак,
То грається у сніжки,
То дує на вітряк.
Когось в жару остудить,
А десь зірве плоди,
Встигає вітер всюди,
Ще й плутає сліди…
Життя летить, як вітер,
Та тільки має строк,
На жаль, воно – не вічне
І має інший рок…
Життя, як вiтер
© Copyright: Галина Чехута, 2025
Свидетельство о публикации №125071304497
Свидетельство о публикации №125071304497
Рецензии