І знову меланхолія, як сон,
Занурює у дивний світ фантазій,
Де океанські хвилі і мусон,
А все навкруг – у сяйві синіх стразів.
Немає сонця, хмари третій день,
Похмурість наростає щогодини,
Сприймаються без палу і натхнень
Холодні сумовиті намистини…
Пригнічені погодою птахи
У гніздах укриваються зручніше,
Насуплені від розпачу дахи
Щомиті музикують голосніше.
Нудьгує вітер, порожньо в саду,
Понуре небо дихає, як демон…
Та я й сама – з думками не в ладу,
Ще й серце про журбу звітує щемом…
I знову меланхолiя
© Copyright: Галина Чехута, 2025
Свидетельство о публикации №125071304452
Свидетельство о публикации №125071304452
Рецензии