Ну, може й так. А, все ж таки, пишу.
Вже не на аркуші пожовклого паперу:
Про стежку серед поля споришу,
На небі раптом знайдену Венеру,
Про квіти, що вмиваються дощем,
Про тиху річку, сховану вербою,
Про сум і біль, і про душевний щем,
Про зустрічі, що сталися з тобою.
Нехай хто скаже: "Все це - маячня!"
Я не покину та продовжу знов
Вночі шукати, зранку й серед дня
Честь, совість, віру, людяність, любов...
Может и так...
© Copyright: Георгий Олегович Хват, 2025
Свидетельство о публикации №125071303432
Свидетельство о публикации №125071303432
Рецензии