тому що все жити хоче

Хотіння таке мінливе.
На па;м'ять, не від потреби,
пригу;бим блакиті неба,
а згодом все змиють зливи.
Народжене жити хоче
під небом, а вітер — ви;жче,
і перше про це шепоче,
а друге — на відсіч свище.
На радість хліба; постали,
чорнозем такий родючий.
Так гінко минають сплави,
навали такі повзучі.
Для пу;та нужда; зап'я;стя,
для випасу — пасовище.
Під небом так мало щастя,
і чорна пустеля вище.
Бездушному серцю, звісно,
свобода не принагідна.
Коли від сумління тісно,
коритися так огидно.
Яка пустота зловіща.
Веселка така співоча.
Навіщо війна... Навіщо?
Тому, що все жити хоче.



Рецензии