Я втомилась бути сильною,
Особливо в ці часи,
Коли треба бути пильною,
Не чекаючи снаги.
Я втомилася від розмиру,
Сірих буднів і незгод,
Від немислимого злочину
І всіляких перешкод.
Маю втому і від спогадів,
І від марних сподівань.
Від усіх строкатих поглядів
В грудях – безліч хвилювань.
Я втомилася не плакати
І ховати почуття,
Примирятися з образами
І чекати співчуття.
Я втомилась бути ширмою,
Захищатися від дум!
Бути інколи безсилою –
Привілегія, мабуть…
Я втомилася
© Copyright: Галина Чехута, 2025
Свидетельство о публикации №125071301005
Свидетельство о публикации №125071301005
Рецензии