Подсолнух

(перевод Галины Донцовой стихов Виктора Плескуна
с украинского на русский язык)

Появился из земли подсолнух,
Засветился, тихо засмеялся,
Взглядом чёрненьких глазёнок сотней
С батюшкою – солнцем повстречался.

Выше к солнцу руки подымая,
Стать с отцом стремился он упрямо,
Сам того, наверное, не зная,
Что земля его родная мама.

Внешне – как отец, с горящим взглядом,
Но похож на матушку глазами,
Вышел из неё, всегда с ней рядом,
Радостью земной обязан маме.

Мама кормит, папа согревает,
И растёт малыш в тепле, в покое,
Рядом с ними бед лихих не знает,
Для него то время золотое.

С ними ураганы не заметны,
Ночи долгие проходят быстро,
Умывают ливни душем светлым,
Небо укрывает синью чистой.

Он корнями с мамою – землёю,
А глазами солнца достигает
И хоть возвышается над нею,
Мать родную сын не забывает.

Каждый день сыночек рядом с папкой,
Все его движенья повторяет,
Вслед за солнцем он вращает шляпкой,
Папа сына нежно обнимает.

Вы своих родных не забывайте,
Потому что ждут вас ежечасно,
Дети, к маме с папой поспешайте,
Пусть очаг семейный не погаснет.


Соняшник

Соняшник з’явився із землі,
Посміхнувся тихо, засвітився.
Сонями чорненьких оченят
З батьком-сонцем поглядом зустрівся.

Руки він до неба підіймав,
Наче прагнув поруч з батьком стати.
Сонях, мабуть, лиш того не знав,
Що земля для нього – рідна мати.

Зовні – батько, золотистий погляд,
Та очима в матінку пішов.
З неї вийшов і до скону поряд,
Бо на ній він щастя те земне знайшов.

Мама живить, батько зігріває,
І росте малюк, мов уві сні.
З ними поряд він біди не знає,
Це для нього найсвітліші дні.

З ними буревії не помітні,
Довгі ночі пролітають вмить.

Зливи сильні – дощики тендітні,
Ковдра ніжна – то небес блакить.

Він корінням з ненькою-землею,
Хоч очима сонечка сягає.
І хоча він височить над нею,
Матір рідну син не забуває.

Син із батьком днями завжди поруч,
Бо за ним весь час він повертає.
Батько вправо – то і він праворуч,
Сина батько ніжно обіймає.

Тож і ви батьків не забувайте,
Бо на вас вони чекають повсякчас.
І додому, діти, поспішайте,
Щоб вогонь родинний вмить не згас.