От скільки нам ще? День?.. година?.. мить?..
Душа мовчить, хоч достеменно знає,
коли їй час до пекла чи до раю…
А серце… серце, біднятко, тремтить
і знову й знову кров людську качає,
хоча й від перевтоми вже болить
в буремнім світі чорних лихоліть
блукання тіл по смерті нашій краю…
І що нас всіх очікує - хто зна?..
Чи осінь перед груднем?.. Чи весна
за літа намальованого рогом?..
Та що б там не було, ми все ще тут,
плетемо з жил невдач своїх батут,
щоб хоч би раз дострибнути до Б-га…
192
© Copyright: Александр Ноцкий, 2025
Свидетельство о публикации №125071106138
Свидетельство о публикации №125071106138
Рецензии