Поклич мене…і я завжди прийду…
Босоніж, росами, з ранковою зорею…
Остання ніч пророчила біду,
Коли ти називав мене своєю…
Ти лиш поклич…летітиму крізь біль,
Обпечена, знесилена, змарніла…
Бо доля вже сплела свою кужіль
І з нею ми боротися не в силах.
Хапаємо долонями нитки-
Вони тонкі …і рвуться щохвилини.
Мов заклинання ти над ними говори,
Що я навік кохана і єдина…
Ти лиш поклич….нехай летить той крик,
Бо доля нитки зав;язала на зап;ястку…
Ти мій коханий і єдиний чоловік…
Поклич мене….почнемо все спочатку…
Поклич мене
© Copyright: Татьяна Коломиец 2, 2025
Свидетельство о публикации №125070705383
Свидетельство о публикации №125070705383
Рецензии