про туди-сюди
Язи;чення — вогню приплід.
Пломінчик сонця без облуди
розтопить віковічний лід.
Верба стидається і плаче,
не пишно так тече ручай,
сидить на сходах небора;че
і жде на хліб хто дасть, бодай.
Для скомороха — брязкоте;льце,
що для яри;жника — печать.
Любов за так не продається,
як можна не;нависть продать.
Немає запаху зневіра,
гіркий полин — свободи смак.
За могорич секундоміру
навряд він побіжить навпа;к.
Які думки, такі і дії?
О, вічне марення — «якби».
Сумління більше у повії,
ніж у покірної юрби.
Є в світі лжа, є в світі правда,
в свічаді — нариси межі,
і середина — у вага;дла —
туди-сюди, сюди-туди.
Свидетельство о публикации №125070704437