Пташиний сон

Балістика і дощ сьогодні буде,
Балістика, як дощ, і ніч, і сон.
Балістику, тривоги не забуде
Та гучно пролунає в унісон...

Земля, яка прогреться, наче крила,
І попіл розсипається в руках.
Її напевно темрява накрила,
І ніч печалі бою в небесах.

І ніби стрепенеться та пташина,
І серце б'ється полум'ям, горить.
Горять будівлі, крівля і машини,
І наче цю лавину не спинить.

Усюди багряніє, наче пекло,
Червоною хмариною в очах.
То гримнула біда й неначе зникла,
І кішка притремтіла на плечах.

І ніч не спить, не солодко до ранку,
І наступає знову новий день,
Лише чекає спокій на світанку,
Чи є пташина сповнена пісень.

Балістика, і сон, і дощ, і люди,
Балістика: Балі - Афганістан.
То небо сірим маревом повсюди,
Накрив туман пітьмою і дістав...

Дійшов, долинув скрізь і розлетівся
В серця людей, що дуже хочуть жить.
Тривога, що прийшла, не може сниться,
Година страху вічності збіжить...

Сльозами, що на квітах, наче діти,
Чи снігом, наче холодом пітьми.
Хотілося не плакать, а радіти,
І жити вічно добрими людьми.