Ентропофаг

(Вінок сонетів)

                1
Нема порядку у безладнім мікросвіті.
Снують молекули не визначивши цілі.
Мурашки й ті цілком порядком своїм милі,
В молекул заАвжди є безладність у розквіті.
Розгардіяш властивий завжди для молекул ,
Вони енергію своїх безладних рухів
Спроможні завжди дати лише для розрухи,
А що до користі… До неї їм далеко.
Чим більш енергії, тим більше їх неспокій.
Не віддають вони енергію нам  поки –
Одна несе в собі, а інша віднімає.
Вони енергією вдосталь володіють
Та зовсім не на користь нею діють.
Цей мікросвіт… він в непотребстві себе має.

                2
Цей мікросвіт… він в непотребстві себе має.
Не зайве б було ледь обмежити свободу,
Нехай молекули убавили би ходу.
Поки ніхто для цього засобу не знає.
А не завадило б нам на баланс узяти
Прудких молекул енергійність пустотливу,
Змінити вдачу їх нахабну і примхливу
Так, щоби користі для нас багато мати?
Якби молекули слухняними являлись,
Тягли би воза нам, ми ними б скористались.
Але ж молекула слухняності не знає.
У мікросвіті своєрідні там закони,
На перепони, натикаючись з розгону,
Всякчас там будь-яка молекула гасає.
                3
Всякчас там будь-яка молекула гасає.
Де хочуть – не минають стежку перетнути.
Інакше в хаосі у них не може бути,
Бо ентропія в них безмежну владу має.
Це міра хаосу й безладдя – ентропія.
Вона розіб’є всякий мудрий план завчасно,
Ідея під її стопою тут же згасне,
І марна стане вам найкраща ваша мрія.
Ніхто про іншого при хаосі не дбає,
Ніхто про наслідки польоту не гадає,
Що там при зіткненні лоби їх будуть биті.
Ніхто не визнає при владі ентропії,
Що зіткнення в юрбі уникнуть не зуміє –
Сліди у них так переплутані, як сіті.

                4
Сліди у них так переплутані, як сіті,
Тим паче, що завжди молекули з розбігу
Влетіти, не створивши там брудну інтригу,
Не можуть рясно ентропією прошиті.
Розлад завжди себе поповнює розладом,
Тож ентропія з ентропії виникає.
Вона живуча і сама себе плекає.
І хто би став поперед нею як завада.
Усюди й завжди ми шукатимемо ладу
І сприйняли б його як знайдену відраду:
Звичайно ж лад, а не безладдя нам пасує.
Як не заглянь… що там в таємнім мікросвіті?
Там ентропії кепським хистом всі набиті,
Безладдя, хаос безконтрольний там панує,
                5
Безладдя, хаос безконтрольний там панує,
Хоча енергії в тім хаосі тьма тьмуща,
Тобто цей хаос – енергійна сама гуща.
Це ж – хаос, а відтак в нім користі бракує –
Молекули у русі напрямки міняють.
Ось ця летить туди, де нам би так хотілось.
Мигнула мить одна - і мрія не здійснилась:
Їх напрямки лиш мить одну всього тривають.
Тому, що звідусіль її усі штовхають:
То напрям змінюють, то зовсім зупиняють.
Там взагалі у рухах певності немає
Такі вже склалися у хаосі манери,
Там можуть виштовхнути, у вікно, чи в двері.
Там в бік молекула молекулу штовхає,
                6
Там в бік молекула молекулу штовхає,
Там кожен кожному могутнішим здається,
І кожен в іншу мить в нікчему обернеться.
Ким буде – наперед і сам поки не знає
Молекула – вона така мікрочастинка,
Що може нехотя щось капосне утнути,
А коли трапиться комусь її штурнути,
То вже куди їй тут до помсти й контро-вчинку.
А от була б там ще вагоміша частинка –
Тверда, наприклад, неподатна порошинка,
Яка проти молекул певну впертість має,
Вона б не надала молекулам нагоди:
То лиш собі молекули наносять шкоди
Зухвалим вчинком одна одну ображає.
                7
Зухвалим вчинком одна одну ображає.
Не можуть так, що би сусідку не штурнути
(Інакше в хаосі не може навіть бути),
Чого заради ніхто й сам того не знає.
В поводженні мікрочастинки негативні.
Вони, штовхнувшись боляче, страждають,
А постраждавши, когось іншого штовхають.
І в цьому сенсі вони схожі є і рівні.
А от вагома інерційна порошинка…
Нехай молекула (вона ж мікрочастинка)
Її у відчаї без приводу лупцює.
Та порошинка на податливість несхильна.
Її даремно б’є молекула безсильна
І непристойність свого вчинку ігнорує.
                8
І непристойність свого вчинку ігнорує.
Ото ж доцільно порошинку запрягати,
Ми можемо тягло в її особі мати.
Вона напевно так як треба попрямує.
Змогли б ми нею спритно, владно керувати.
Мікрочастинки, що в потилицю штовхали б,
В потрібнім напрямі її нам підганяли б .
СтримАвши рухи вбік, могли би прямувати.
Ми би котили без відхилень колією.
Молекули хай б’ють безладністю своєю,
Та ефективний поштовх був би лише в спинку.
Бо в інші бОки рухам дозволу немає,
Бо інші рухи колія забороняє.
Так упровадьмо у безладдя порошинку.
                9
Так упровадьмо у безладдя порошинку.
Перебуваючи в безладнім мікросвіті,
Вона знайде собі можливості відкриті
І позитивну їй дамо тоді оцінку.
Бо порошинка і молекула не схожі
За своїм розміром як брила і піщинка.
Така різниця в їхнім зрості – не новинка.
Тут зрозуміло, хто кого з них переможе.
Оскільки в тій юрбі молекул щось вагоме,
Таке, що певна впертість скупчилась у ньому,
(Це може навіть бути просто порошинка)
Вона на радість не надасть таку нагоду.
Щоб хтось їй міг товчком нанЕсти шкоди:
Вона безладдя заслонятиме як стінка!
                10
Вона безладдя заслонятиме як стінка!
Поставивши в юрбі таку тяжку вагомість,
Вона збере з молекул всю від них рухомість
Їй буде рух, а от молекулам – зупинка,
Всю енергійність що бушує в ентропії
Візьмемо і складЕмо в напрямок єдиний,
Щоб рух наш без відхилень був прямолінійний,
Ніщо енергію тоді в нас не розвіє.
Уділимо ми ентропії всю увагу,
Візьмемо ми із ентропії всю наснагу
Вберімо й будемо толі вже ми тим ситі.
Тоді й не треба нам ніякого затишшя,
Бо тиша зараз нам, як видно навіть злишня
У невгомоннім і безмежнім мікросвіті
                11
У невгомоннім і безмежнім мікросвіті
Для порошинки харч пригідний і добрячий,
Безладним хаосом і рухом їх гарячим.
В нім порошинки задоволені і ситі
Тому що в хаосі хоч і безладні рухи,
Одначе в ньому рухи дуже енергійні.
Від них би порошинки стали дуже сильні,
Безпосередньо взявши ентропію в руки.

Хай, з’ївши хаос порошинка помужніє
Ентропожером послужити нам зуміє,
Ми б так зраділи від отриманого блага.
Тоді назвемо ми люб’язну порошинку
По її любому, корисному нам вчинку:
Ентропожер. Це псевдонім антропофага.
                12
Ентропожер. Це псевдонім антропофага,
Що ентропію він, як хліб свій споживає.
Щоб не сказати: «Як хижак її ковтає».
Спроможний в нім формується трудяга.
А користь матимемо ми з ентропофага
Лиш в тому разі, як обмежимо можливість,
Щоб він із колії у бік ніде не виліз
Що ж хай обмеження потерпить бідолаха.
Інакше буде він у броунівськім русі,
До цього руху (без обмежень) хаос змусить,
То вже не вартий він ім’я  ентропофага.
А в колії йому звичайно же неволя,
Та в компенсацію за те всміхнеться доля.
А ентропія йому харч та і наснага.

                13
А ентропія йому харч та і наснага.
Чуже безладдя обернеться його ладом,
Безладдя поміч буде нам, а не завада
Обмеження над волею є перевага.
Ентропофаг – це лад отриманий з безладдя.
І таким чином нам безладдям володіти,
Знайшли ми, як на користь нам його скорити.
Ентропофаг для цоьго стане нам знаряддям
Це все тому,  що ми тепер з ентропофагом,
При хаосі могутнім нашим вірним магом,
Хапнули міцно ентропію в наші сіті.
Нам щастя світиться в ті радісні часи,
Коли годовані й представлені в красі:
Ентропофаги ентропією лиш ситі.
                14
Ентропофаги ентропією лиш ситі
І нам являлись би послугою, тяглом,
Цілком було би забезпечене добром
Усе навколишнє живе у білім світі
З ентропофагами працюючи в контакті,
Досягнеш певне заповітного бажання.
Лиш варто руку протягти у бік сягання –
Твоє бажання стане втілене у факті.
Тепер нам хаос є пожива, як належить.
Бо чим же ще нас його витівка бентежить?
Питання з хаосом тепер уже закриті.
 І озирнувшись переможно навкруги,
Ніхто не висловить минулої нудьги:
«Нема порядку у безладнім мікросвіті».
                15
Нема порядку у безладнім мікросвіті.
Цей мікросвіт… він в непотребстві себе має.
Всякчас там будь-яка молекула гасає.
Сліди у них так переплутані, як сіті.
Безладдя, хаос безконтрольний там панує.
Там в бік молекула молекулу штовхає.
Зухвалим вчинком одна одну ображає.
І непристойність свого вчинку ігнорує.
Так упровадьмо у безладдя порошинку.
Вона безладдя заслонятиме як стінка!
У невгомоннім і безмежнім мікросвіті.
Ентропожер. Це псевдонім ентропофага.
А ентропія йому харч та і наснага.
Ентропофаги ентропією лиш ситі.

*Ентропофаг, а також ентропожер – ці обидва, придумані автором, слова означають «пожирач ентропії». Ентропія, як відомо, це міра хаосу, міра безладдя.