Нарешті з’явилася хмарка,
Сховалась жара під кущем
І вітру несмілива ласка
Повіяла ніжним крильцем.
Хитнулися сосен вершини,
Прорізала блискавка твердь,
Упали на землю краплини,
Розслабився втомлений нерв.
Жагу довершила уява,
Піднявши невидимий перст:
Одразу згадалися кава,
Вишневе варення і мед.
Запахли ромашки у вазі,
Розкрились надій пелюстки.
Душа вже, осівши в оазі,
Листає життя сторінки…
Розслабився втомлений нерв
© Copyright: Галина Чехута, 2025
Свидетельство о публикации №125070307813
Свидетельство о публикации №125070307813
Рецензии