В Шепетівські ліси,
Знову я завітав,
Бо такої краси,
У житті не стрічав...
Там колись заблукав,
Ще у давні часи,
Був знайомий там став,
Тепер в повній красі...
Він мені допоміг,
Рідний він, не чужий,
Там дитинсва поріг,
Час летить наш мерщий...
Він наче втікає,
Втікає від нас,
Багато він знає,
Усе без прикрас...
Старий лис вмить пробіг,
Й олінь молодий,
Не обставин це збіг,
Що лишився живий...
Та чорниць назбирав,
Трохи перепочив,
Навкруги все впізнав,
Та почув птахів спів.
В Шепетівьких лісах,
Пив березовий сік,
Не побачив комах,
Навіть і віддалік...
У минулу війну,
Тут бували бої,
У ту пору страшну,
Були примхи свої.
В Шепетівські ліси,
Знову я завітав,
Та напився роси,
Та відчув шепіт трав...
Автор Геннадій Сівак.
3 липня 2025 року.
В Шепетiвськi лiси...
© Copyright: Геннадий Сивак, 2025
Свидетельство о публикации №125070305907
Свидетельство о публикации №125070305907
Рецензии