Від липневого сонця
Світ – немовби у пеклі,
В полі зріє колосся,
Тільки дні невеселі.
Все – немов овдовіле:
Сквери, парки, бульвари.
Хоч би зжалився вітер
Та пригнав сірі хмари!
Аж в очах потемніло,
Спека бродить дворами.
Хай би хоч спохмурніло:
Де ж ті грози з дощами?
Листя все закрутилось
І немає спасіння.
Це життя зупинилось
Чи міраж сновидіння?
Розум змучений смутком,
Серцю тісно у грудях.
Може, ніч порятунком
Стане? Я вже молюся…
Липнева спека
© Copyright: Галина Чехута, 2025
Свидетельство о публикации №125070304613
Свидетельство о публикации №125070304613
Рецензии