Снова дождь... Пимен Панченко

Снова дождь…
Лекарства нету
От бессонницы ночной
Чаще не было за лето
Течи синею стеной.

Мысли мрачны, как от хвори:
Вот еще один вираж,
Все равно помалу вскоре
Годы выведут в тираж.

Раздарю я, что имею,
Буду голый, как Адам,
Только слёзы не сумею,
Только горе не отдам.

Я не жажду откровенья –
Уповать все чаще лень.
Сны раскинули коренья:
Прорастаю в новый день.

 

***

 
Пімен Панчанка

 
Дождж ізноу...
Якія лекі
Мне знайсці, каб сон прыйшоу?
Найвялікшая за лета
Ссыпка сіняя дажджоу.

Думкі змрочныя ад стомы:
Ну, зраблю яшчэ віраж,
А пасля цішком, без грому
Спішуць годы у тыраж.

Я аддам усё, што маю,
Буду голы, як Адам.
Толькі слёзы прыхаваю,
Толькі гора не аддам.

Што яшчэ мяне сустрэне? –
Я пытаюся радзей.
Сноу варушацца карэнні –
Прарастаю у новы дзень.


Рецензии