РОКИ, РОКИ, ВИ ЩАСТЯ МОЄ...
Життя вже схоже на пізню осінь,
Роки, роки, як листя летять.
Було колись сорок, сорок вісім,
А разом вже за вісімдесят.
Важкі стають у поступі ноги,
По життєвім шляху крокувать,
Бували радощі і тривоги,
Було за чим плакать і страждать.
Тільки під старість і пізнається,
Скільки в житті не встигла всього.
Та жалкувать, що вже не прийдЕться
За тим, що зробленим стати б змогло.
Не обійнялася з кимсь руками,
Слів про кохання мало сказала.
Не прижалась до когось губами,
Могла пробачить, та як, не знала.
Не потрібно на це ображаться,
Все, що прожите, то твоє.
Хай ще довго листочки кружаться,
Роки, роки, ви щастя моє...
Года, года, моё вы счастье, ,,
© Copyright: Наталья Номировская, 2025
Свидетельство о публикации №125070103278
Свидетельство о публикации №125070103278
Рецензии