РОКИ, РОКИ, ВИ ЩАСТЯ МОЄ...
Життя вже схоже на пізню осінь,
Роки, роки, як листя летять.
Було колись сорок, сорок вісім,
А разом вже за вісімдесят.
Важкі стають у поступі ноги,
По життєвім шляху крокувать,
Бували радощі і тривоги,
Було за чим плакать і страждать.
Тільки під старість і пізнається,
Скільки в житті не встигла всього.
Та жалкувать, що вже не прийдЕться
За тим, що зробленим стати б змогло.
Не обійнялася з кимсь руками,
Слів про кохання мало сказала.
Не прижалась до когось губами,
Могла пробачить, та як, не знала.
Не потрібно на це ображаться,
Все, що прожите, те - твоє.
Хай ще довго листочки кружаться,
Роки, роки, ви щастя моє...
Года, года, моё вы счастье, ,,
© Copyright: Наталья Номировская, 2025
Свидетельство о публикации №125070103278
Свидетельство о публикации №125070103278
Рецензии