Ось так все кинути та канути
Туманною укритись хусткою.
І розчинитися, розтанути
Десь у лимані Дніпро - Бузькому.
Дитинства відчувати заклики,
Де міфи воскресають з попелу,
Казки складаються по клаптиках
Десь на стежині Геродотовій.
Йти по воді, плисти за течею.
На поклик серця покладатися.
І насолоджуватись втечею,
Щоб врешті з морем возз'єднатися!
Де лати скинувши з заплатами
На берег білий під оливою
Знов стати вільною, крилатою,
Та БУТИ без причин щасливою!
Лена Жажкова
30.06.2025.
Бути
© Copyright: Елена Жажкова, 2025
Свидетельство о публикации №125070100276
Свидетельство о публикации №125070100276
Рецензии