Щось закінчилось. Чуєш, як плаче
За тобою знесилений вітер?
Щось покинуло нашу журбу.
Ти міцний та спокійний, мов скеля.
Дай довкола плющем обгорнуся
І заплачу, неначе той вітер...
Так спокійно. Я слухаю смуток,
Що закоханий в мене з дитинства
І стоїть за плечима, мов янгол.
Ніч, як кішка, принишкла до ложа
І поклала трунок на чоло.
...Так спокійно, що нам заздрять зорі.
Тіні в темряві стали тонкими,
Обіймають мене, мов коханці,
Нишком пестячи стомлені сни.
Колискова
© Copyright: Дарья Александровна Иволгина, 2025
Свидетельство о публикации №125063006636
Свидетельство о публикации №125063006636
Рецензии