Тень забытых часов

Пока твои ресницы
ловят свет.
Точно паутина
жизни.

А губы молчат. 
Тихим 
свинцовым 
шёпотом. 

В груди, 
под рубашкой, 
можно разгадать
тень. 
Забытых часов. 
Ключей.
Дождь.

Или

стать твоей.
Тишиной.

Уронив
ночь

прямо в твою ладонь.


Рецензии