Сперечаюся з собою,
Правду в очі говорю.
Так втомилась від двобою,
Наче в літню молотьбу.
А в душі плекаю мрію
Жити в мирі і добрі,
Відчувати ейфорію,
А не чвари навісні.
Як же хочеться, щоб спокій
Оселився у душі,
Не здригатись від потоків
Грозового попурі.
Я лелію сподівання
Не терпіти полину,
Миті сліз і хвилювання
Відпускати вдалину.
Мир – у вирі безталання,
Навіть влітку дме борвій…
Мабуть, всі мої жадання –
Плід оманливих надій…
Світ конає від зневаги…
Чи настане край зимі?
Як діждати рівноваги
У знервованій душі?..
Лелiю сподiвання
© Copyright: Галина Чехута, 2025
Свидетельство о публикации №125062908083
Свидетельство о публикации №125062908083
Рецензии