Піду до річки і, закривши очі,
Я віджену подалі всі думки,
На небеса дивитимусь урочі
І на хмаринок ніжні килимки.
Цілунок вітру на губах відчувши,
Проллюсь дощем від смутку у душі,
А потім в річку, мов дитя, пірнувши,
Забуду всі незгоди у путі.
Назустріч сонцю простягну я руки,
Туди, де справжній загадковий рай,
Послухаю квітучих луків звуки,
Згадаю свій далекий рідний край.
Вберу у серце, як в обитель істин,
Чарівність неба, річки і лугів,
Нехай відчує, як це бути втішним
Від величі довершених дарів.
Вберу у серце
© Copyright: Галина Чехута, 2025
Свидетельство о публикации №125062908073
Свидетельство о публикации №125062908073
Рецензии