про заслону

Хитає вітер віти липи.
Літають кулі навмання;,
аби броню наскрізь пробити.
Яке ж тісне війни вбрання;.
Які ж вони подо;бні, коні,
в солдатському, живому сні.
Марії очі на іконі —
немов заслона у вогні.
Буяє май. Розквітли квіти
на згадку про невороття;.
Яке ж воно недовге, літо.
Не до;вше бу;цім за життя.


Рецензии