ПЕРЕ[ПО]ТВОРЕННЯ
Величний світ здрібнів незмірено,
І весело змарнів до неподобства шалу,
Де радість зблудено, а віру поневірено,
Й пройдисвітам утрапив на поталу.
Думки глибінь зміліла в дощ задиркувато
І не скарбничі цінностей у шані – лихварі,
Міняйли слів у нім мудрять простакувато,
Що світоч – не знання, а світло – ліхтарі.
Любов поцупили у самолюбство людолови,
Кохання ж хіттю зчавлено оманою злягання
Й добро і почуття, мовляв, – то хліб з полови,
Життя ж сенс – не жертовність – існування.
Вагомість важелі змінили, мов тюремні вежі
І свободи межі, а розвій – буревії у сваволі.
Душі кволі веде провісник марноти по стежі,
А не пророк вже мудрості і берегиня долі.
Павло Гай-Нижник
26 червня 2025 р.
Пере-по-творення
© Copyright: Павло Гай-Нижник, 2025
Свидетельство о публикации №125062706476
Свидетельство о публикации №125062706476
Рецензии