Нагадуе лiто дитячi книжки
Нагадує літо дитячі книжки,
До болю знайомі, магічні,
Читала до ночі цікаві казки,
Байки і легенди міфічні.
Я знала напам’ять усі сторінки,
Та знов поверталась до збірки,
Немовби збирала на небі зірки,
Ходила стежинами пішки.
О, як же багато минуло вже літ,
Забулися німфи й русалки,
Та тільки побачу зірковий софіт,
Пригадую притчі та замки.
Побачу у полі квітучий ріпак
Чи небо у хмарах кудлатих,
Я тут же згадаю про килим-літак,
Сирен помічаю крилатих.
Забуте у згадках живе, як раніш,
Багато змінилось, та літо
Таке, як було, тільки лине скоріш
І кличе то “бабця”, то “дідо”...
Свидетельство о публикации №125062605109