Тоненька нитка із клубка думок,
Із павутиння пилу із зірок,
Вночі тихенько проникає в душу.
І впевнена чомусь, впустити мушу...
Мереживо гаптуючи, вони
Із часом переходять в дивні сни.
Зміняючи палітру кольорів,
Казки малюють - статних королів,
Принцес та блазнів,
Зраду та любов...
Та хочу я, щоб ти у сни прийшов.
Щоб відблиски від полум'я каміну
В'язкими стали, наче з пластиліну.
І ми б кружляли в танці, в тим теплі
В обіймах ночі ,
Просто до зорі.
Мереживо розпуститься до ранку.
І сон розтане в промінях світанку.
Змотає нитку в чарівний клубок
Хранитель снів та спогадів,
Думок...
Сховає десь у хмарах аж до ночі
Щоб знов навіять з часом сни пророчі...
25.06.25
Тоненька нитка
© Copyright: Наталия Рыбальская, 2025
Свидетельство о публикации №125062507497
Свидетельство о публикации №125062507497
Рецензии