Вiд напруги такоi, серденько болить,
Бо порущені вічні основи,
Мов ракетна атака, лякає нас мить,
Бо спочатку було лише слово.
Боже наш милосердний зведи береги,
Розведи тих вояк, що стріляють
На очах їх багато, багато журби,
Та міста навкруги вже палають.
Порятуй діточок, дай для них Майбуття,
Адже Світ хоч сумний, він казковий,
Та продовжи надовше терени життя,
Щоб на Землю прийшов час чудовий...
Щоб не гратись з вогнем, це скаженна пора,,
Перемог і поразок не буде,
Не повториться більше в Чапаєва гра,
Можуть зникнути навіть всі люди.
Автор Геннадій Сівак.
23 червня 2025 року.
Вiд напруги такоi, серденько болить...
© Copyright: Геннадий Сивак, 2025
Свидетельство о публикации №125062305936
Свидетельство о публикации №125062305936
Рецензии