Поки тиша огортає шлях,
Рими причепились, мов реп'ях.
Бо іти у полі манівцем –
Як писати вірші олівцем,
Як етюд писати просто неба.
Кольорів багато і не треба –
Колір неба й стиглої пшенички.
Даром, що не ті, як у Павличка.
На полотні душі двоколірна олія:
Пшеничний - то любов,
А синій – то надія.
23.06.2о25
Два кольори
© Copyright: Татьяна Квашенко, 2025
Свидетельство о публикации №125062304991
Свидетельство о публикации №125062304991
Рецензии