Коли загнаний біжиш по кордону,
За невидимими нікому законами,
Прибігаєш до риб, що пливуть у морі,
І сидиш там — мимо своєї волі.
Море приймає їх милостиво,
І всі в ньому — риби.
Дивлюсь на товщу морської води
І бачу крізь неї усі людські хиби.
Страшно, коли ти залежиш від них —
Людожерів, що годуються тобою, як рибою.
Ці нещадні істоти люблять дурних,
Розриваючи їх іклами.
36 Po
© Copyright: Олег Кит, 2025
Свидетельство о публикации №125062304427
Свидетельство о публикации №125062304427
Рецензии