Бог не такий!

      

Нагородивши темряву іконних стін,
налаштувавши пишних декорацій
Ти хитрий, жадібний, мов древній нафталін!
Поклонів прагнеш, грошенят й овацій.

Ти не Отець, не друг, не брат, не сват,
скажи, навіщо у Твоїй жорстокій жмені,
як чіпси третьосортні знов і знов хрумтять
кістки дітей невинних, Безсердечний?!

Ти не орел! Ти навіть не зозуля, а її самець.
Ти вдвічі, ніж вона, завжди бездітний.
Нащо тобі чужих людських дітей сердець
благання у раю й мішок церковних пліток?!

Й нас не запитав чи бути чи не бути, - мо
лиш жартома створив людське зверхстадо.
Бог вимагає наполегливо – «Плати без змов!»
Твій чек - це «нагорода» для попів, мов клятва!

Копійку Ти не дозволяєш – гріх, мовляв,
вона не по кишені пастві і її вже не вернути.
І навіть в натовпі стандартний пропонуєш шлях
на втіху древнім богам  завжди догматичним.

Я - не послушник! І з моїх отрут-розмов
сумнівних я щосили зрозуміти намагаюсь, -
«могутній, справедливий, правий» Бог,
колись, хоч раз, любив Ти нас? Не знаю!
Диктує Всесвіт! Не підписує Господь зухвало.

P.S. Я, одного разу, зрозумів – «Бог не такий!»
     Чому? Наприклад, немає жодного іншого життя. І Бог злий. Бо завжди на боці ідіотів, попів, катів. Особливо поважає Пуйла. І коли Він намагається задути свічку, потрібно піти на конфронтацію, на війну з цим злом. Треба заслонити від вітру полум'я, щоб використати момент, коли Він відвернувся. І завжди треба посміхатися! Не можна жити з тугою. Бо тоді ти ні на що не згодишся.
 
   І головне: вір в себе!