Богиня ти, я — твоє ягня.
Течеш у душу, як мед повільний.
Ти — жінка, вкрита мовчанням дня,
Я — вітер в полі, спокійно-сильний.
В полоні я, як у клітці птах,
Моє життя потребує неба.
Я так живу у думках і снах
Між тим, що можна і тим, що треба.
Твої долоні — як теплий гріх,
Що не спинить, бо зламає крила.
Я не зізнаюсь тобі про всіх,
Бо то була б і твоя могила.
І ти приходиш, як місяць в снах,
Крізь штори днів і крізь сум ще більший.
Я не люблю тебе, бо це — страх
Любити світло, де вже хтось інший.
І може станеться, що колись
Ми вже не будем цим болем скуті.
А просто в тиші, без слів і сліз
Належне тій віддамо отруті.
<23червня 2025>
Богиня ти
© Copyright: Николай Бакуринский, 2025
Свидетельство о публикации №125062301930
Свидетельство о публикации №125062301930
Рецензии