Моя КомЫшня, где ты, милая... Экспромт

Немає хати, нема й горбика
І запустіло все село...
Нема сусіда, нема й хлопчика,
З яким побачення було.

Нема куща тії акації,
Що жовтим цвітом там цвіла
І де частенько рано вранці я
У вишнях чула солов'я.

Цвіла акація густесенько-
Солодкі квіточки малі.
Стручки- ті пищики гарнесенькі-
Щипали  діткам язики.

Нові сусіди- Алла з Васею,
А потім- п'ятеро дітей.
Де? баба Санька, що рогачкою
Ганяла по двору гусей?

"Червона" школа з черепицею-
Далеееко видно за село.
І ліс з смачненькими суницями,
І рідне мамине тепло...

Там ще тече маленька річечка,
Є в ній прозорі піскарі.
Давно впав зруб тії криниченьки,
Де брали "доброї" води.

Моє дитинство в гречці виросло
І пахло медом, і борщем.
Літало в хмарках дуже високо,
Цвіло у полі чебрецем.

Поля там з житом і пшеницею...
А в синім небі журавлі...
У бабці пляшечка з водицею-
Кропила:"Господи, спаси..!"

І літній дощ купав нещадно нас,
І потім сонечко пекло.
А теплий вечір забирав той час...
Невже то все колись було?

Шляхи-дороги за село вели
І змінювався краєвид.
Але в далекій моїй пам'яті
Зберігся рідний той поріг.

Інакше все. Знайомі вимерли.
І "здрастуй" нікому сказать.
Моя Комишня, де ти, милая?
Тепер ти тільки в моїх снах...
******************

22.06.25