Летять,летять у вирій жайворОнки,
а смерть синочків косить,мов чума
батькам несуть печальні похоронки
вже вільних місць на цвинтарях нема.
Старі батьки від горя посивіли
і порожнеча в матінки очах,
із моргу забирають сина тіло
тремтить хустинка чорна на плечах.
Так моторошно стало від німОти,
з обох боків дороги прапори
і тягнеться процесія скорботи
сльозами плачуть клени й явори.
А разОм з ними плаче Україна
лягла печаль на серце тягарем,
ми перед ними станем на коліна,
загиблим так пошану віддаєм.
Всевишній фальш війни цієї бачить,
але до часу певного мовчить,
причетним він нічого не пробачить,
на серці від скорботи лиш дощить.
червень 2025
О.Чубенко-Карпусь.
Скорбота
© Copyright: Чубенко Саня Карпусь, 2025
Свидетельство о публикации №125062203631
Свидетельство о публикации №125062203631
Рецензии