Поміж ромашок ми лежали в полі
з Наташкою коханою удвох,
я дякував своїй щасливій долі,
коли цілком вже стиглим був горох.
Я цілував її поміж ромашок
і гладив білі коси наче шовк,
знов згадую тебе,моя Наташка,
мене ти називала - "женишок".
Мені гадала на ромашках білих,
хоч до нестями я тебе кохав,
в нас влучили амура гострі стріли,
як вечір в полі нас обох застав.
Додому ти несла букет ромашок,
який у полі я тобі нарвав,
знов згадую тебе,моя Наташко,
та тільки час всі спогади зібгав.
червень 2025
О.Чубенко-Карпусь.
Спогад
© Copyright: Чубенко Саня Карпусь, 2025
Свидетельство о публикации №125062203356
Свидетельство о публикации №125062203356
Рецензии