Хотіла забути
від себе, втекти…
від слів, що засіяні густо-
Де ти, де ти, де ти?
А рядки написані і що…?
I погляд…
Як довго я до тебе йшла.
Мій Буревій …
що струни порвав до одної
І грів, і надихав, і був послом,
послом кохання, послом долі.
І тепла острівцем.
І вітром з моря на сушу.
І щастям мінливим… люблю над усе.
і може, і може. І може
Ніяковію, бо вже так
признання розпалило серце.
І дякую. І каюсь, і молюсь
тобі і за тебе,
і за щастя, і за той едем,
і за кохання відкриті шлюзи.
вiд себе не втекти
© Copyright: Галина Би-Локур, 2025
Свидетельство о публикации №125062104287
Свидетельство о публикации №125062104287
Рецензии
Галочка, это чудо, что в душе рождаются такие чувства!)
С теплом, Лена.
Елена Сорокина 10 21.06.2025 17:48 • Заявить о нарушении
С теплом, Лена.
Елена Сорокина 10 21.06.2025 17:48 • Заявить о нарушении
Мой милый друг жизнь быстротечна.
Спасибо, Лена.
Галина Би-Локур 21.06.2025 18:10 Заявить о нарушении
Спасибо, Лена.
Галина Би-Локур 21.06.2025 18:10 Заявить о нарушении