Як козаки укладали мирову угоду

Одного разу на землях України йшла велика війна з татарами зі Кримського Ханства, які вважали, що землі Херсонщини, Запоріжжя, Луганщини та Донеччини представляються частиною їхнього тюркського світу і мають стати частиною їхньої держави.

В той час Україна вже давно вела цю боротьбу і їй було дуже важко продовжувати війну далі, тим паче що Кримське Ханство вже захопило більшу частину земель Херсонщини до річки Днепр, захопивши більшу частину Запоріжжя, захопивши більшу частину Донеччини та усю Луганщину.
І хоча козаки та гетьман не бажали залишати татарам свої рідні землі але їм було потрібно трошки почекати, зібратися з силами і знову почати воювати за свою гетьманщину.
Ось для цього гетьман и бажав укласти згоду з татарами, і хоча гетьман був розумний і вмив знайти спільну мову з будь-якою людиною, але татари не бажали йти на зустрич і зупиняти війну поки козаки не віддадуть їм повностью усі землі Херсонщини, Запоріжжя та Донеччини.
Тілько на ціх умовах будучи згодни закінчити війну.
Козаки жодним чином не бажали кидати людей які жили на ціх землях на свавілля долі, не бажаючи передавати їх татарам без бою, бажаючи щоб кордони які вони контролювали в результаті укладання мирової угоди залишилися в тому стани в яком вони фактично були на землі не на крок менше.

Як це зробити коли татари вимагали у гетьмана лише одно: віддати їм усі землі Запоріжжя, Херсонщини, Донеччини вїх  адміністративних кордонах.
Що робити гетьману, він не знав, вирішивши запітати у козаків як їм війти з цього стану, обіцаючи багато різних благ тому хто зможе допомогти будь-яким чином з татарским ханом.

З того часу гетьман отримав богато пропозицій, але не одна з них не могла допомогти гетьману укласти угоду з татарами, одного разу зустрівчавши свого друга козака Василя, ставши йому скаржитися на цей випадок.
Вислухавши гетьмана, козак Василь запитав:
-Татари бажають отримати усі землі Запоряжжя, Херсонщини, Донеччини в адміністративних кордонах гетьманщини, все захопивши більшу їх частину, не бажаючи відступати від своїх вимог, вважаючи що ці землі уявляются частиною їх тюркського світу?
-Так все так як є -відповидав гетьман.
-І козаки не бажають теж відступати ні на крок, щоб віддати татарам частини Запоряжжя, Херсонщини та Донеччини які контролює гетьманщина до сих пір.
-Так все так як є вони не хочуть, більше того вони загрожують мені якщо я віддам їм такий наказ, і мені впоратися з козаками та з татарами, як їх переконати зовсім не розумію…
-А не простіше ли буде- сказав тоді козак Василь- на рівне законодавства змінити адміністративни кордони Запоряжжя, Херсонщини та Донеччини, щоб татари вже зараз контролювали усі ці области гетьманщини?
-А як це зробити? -здивувався гетьман такой пропозіції.
-Дуже просто, треба приєднати частину Запоряжжя, Херсонщини та Донеччини до іншіх областей які контролює гетьманство. Таким чином ми зможемо отримати мирну угоду з татарами, залишити стан якій є на землі і нічого не втрачати давши татарам те що вони бажають.
-Дуже цікава ідея… -сказав гетьман, обійнявши козака Василя, -думаю я зможу переконати раду гетьманщини це зробити, я вмію їх дурити тим паче що ми нічого не втрачаємо… але зможем ли ми переконати татар на це?
-Залиши це питання мені, якщо хочешь я сам поїду до татар і укладу з ними мирну угоду, від тебе буде потрібне лише однє.
-Що? -запітав гетьман.
-Зроби як я сказав і дай мені мапу гетьманства коли все буде готово.
-Добре.

Так вони і зробили, через місяц віддавши козаку Василю все що він у нього просив, відразу відправивши його до татарского хана щоб він уклав з ним мирну угоду.
Татари знаходилися за річкою Днепр зі своїми війсками і зустріли козака Василя одним запитанням, яке запитав йому сам татарский хан:
-Гетьман дав згоду на нашу пропозіцию?
-Він її дав -відповів Василь приїхавши до татарского хана зі своїм загіном.
-І він готовий віддати нам усі землі Запоряжжя, Херсонщину та Донеччини до їх адміністративних кордонов?
-Так саме таке. -знову відповив Василь.
-Добре, а якщо так воно є, тоді чому ваши козаки до сих пір трімають частини Запоряжжя, Херсонщини та Донеччини? Чому вони не відступають і не виконують наказ свого гетьмана віддати ці землі до нас?
-Уся справа у том -відповів Василь- що ваши татари вже утримають усі землі Запоряжжя, Херсонщини та Донеччини, а ці землі на якіх стоять наши козаки відносяться до інших областей гетьманщини. -відповів Василь дивлясь на здивувованного татарского хана.
-А як може бути таке?!
-Ось у мене є мапа гетьманщини, прошу подивись та переконайся сам.

На цім козак Василь відкрив мапу яку дав йому гетьман і показав усім тарарам нові кордони гетьманщини на якой усе Запоряжжя, Херсонщина та Донеччиня знаходилися під владою татар.
Татарский хан подивився на мапу, подивився на друк та на підпис гетьмана і казав:
-Як дивно, як дивно… -повторював хан насилу утримуючи сміх, - думаю що для нас не має сенсу продовжувати цю боротьбу, коли з крапки зору наших бажань ми змогли досягнути того чого нам так хотілося… - сказавши це хан став раптово сміятися, ставши сміятися разом з усіма татарами які зібралися з ханом, та козаком Василем та усією гетьманщиною яка так просто змогла укласти мирну угоду і ничого від цього не втратити.