Молитвенные проклятия

молитовні прокльони

Дивлячись крізь пітьму,
Вогник шукаю, стежу:
Вісім годин тому
Був він іще в мережі.

Дев'ять годин пройшло.
Серце — жива льодина.
Всесвіту бите скло,
В нім епіцентр – людина.

Вістря зірок крізь дим,
Наче уламки криги.
Простір — згорілий дім:
Зойки, судоми, здриги.

Десять годин пройшло.
Час — сподівань руїни.
Згиблих росте число
У нищівних новинах.

Знищує, губить, б'є —
Бісові все замало.
Боже, дістань моє
Серденько з-під завалів.

Безліч хвилин мина.
Холод в нутрі не вщухне.
Ніч — крижана стіна.
Стискуюсь, сліпну, глухну.

Гуркіт, вогонь і вий.
Людство пойняте сказом.
Вогник — онлайн: живий.
Гемон, мабуть, промазав.

Ветхий зотлів завіт.
Крик на розриві тиші.
Серед бетонних плит
Там, у вогні, хтось інший…

Світло — ковток води,
Небо — дірчастий бредень.
Праведний, розряди
В гунів обойму зведень.

Правий, врятуй живе,
Дриґом постав світила
Полум’я ножове
І спопели Атіллу…

Вірш молитов затих,
Силу прокльонів множить,
Щоб знелюднілих тих
Бич діставався Божий.