Дэ ж ты, мiй рiд, заблудывсь?

Господі святый! Дэ ж рід шэ наш тут?
Ну, во на гэтый зымлі.
Ек розобратысь з гэтымы пранцамы?
Дэ і куды всі пошлы?

Дэнно і ношчно всэ розмышляю,
Шо то за кармы такы.
Бо но улад нам усі поувальвалы:
А ну, Буц, одыйды!

Мы ж тута окна в7 розбывав но.
Да і шэ ж масло всэ ззів.
Так шо яка тобі дедына спаты
Прамо оставыть вночі.

Ты ж но во там бы заночував, дід.
Во, в Голомніцкых свойіх.
А то повадывся мні шэ пограты,
Ах, на гармоньцы дядьків!

Вот мы і ходымо. Вот мы і йіздымо:
Дэ ж нам тіп долю найті?
Бо колы тэбэ кудысь запырлы клімкы,
То так і трэба тобі.

Алы чы можня но так помыраты вам?
Чы всі грыхы шэ й туды?
Бо тколя прыйдыця шэ раз рожаты Васьк
І оптыраты дыркы.

///ну, вот якаяся дэся болтайіця
Шэ і плімяшк с Шылягів


Рецензии