Чергова ніч вкриває ковдрою мій світ.
Я знову гріюся, мов паросток, під нею,
комусь між зорями шепочучи «привіт»,
і в українці відчуваючи єврея…
Війна… війна… За кожним вдихом чорний біль
з;їдає поїдом задимлені легені,
не витрачаючи ні часу, ні зусиль
на з небесами непотрібні теревені…
Глибокі зморшки вкрили вічності чоло
і, підкоряючись законам перспективи,
світ переконують, що світу не було,
як не було душі незайманості дива…
Безкрайня тиша стала крапкою у сні
і я, знекровлений боями із собою,
щез у статистиці загиблих на війні,
загиблих мирних, що не знали пекла бою…
Статистична похибка
© Copyright: Александр Ноцкий, 2025
Свидетельство о публикации №125061803685
Свидетельство о публикации №125061803685
Рецензии