Як невід'ємна тінь люби зажура,
я чорнобривець в локонах Лаури.
Мурує ластівка гніздо у стрісі.
я вись знайшов, я розчинився в висі.
Мов перший-ліпший на шляху неклеба,
я ліг грудьми на амбразуру неба -
аби живе не сохнуло, а квітло -
я на щоці лише пломінчик світла.
про пломiнь
© Copyright: Цветков Александр, 2025
Свидетельство о публикации №125061703142
Свидетельство о публикации №125061703142
Рецензии