Як невід'ємна тінь лю;би — зажура,
я чорнобривець в локонах Лаури.
Мурує ластівка гніздо у стрісі.
Я вись знайшов, я розчинився в висі.
Мов перший-ліпший на шляху некле;ба,
я ліг грудьми на амбразуру неба —
аби живе не сохнуло, а квітло —
я на щоці лише пломі;нчик світла
про пломiнь
© Copyright: Цветков Александр, 2025
Свидетельство о публикации №125061703142
Свидетельство о публикации №125061703142
Рецензии