Не попрощавшись на останок
Стираючи свої прикмети
Моя біда пішла під ранок
Та канула у Ріку Лету.
Колишнє прожите нещастя
Вже не поранить монологом.
За це отруєне причастя
Я Долі ДЯКУЮ та Богу.
За вир зневіри та розп'яття
На протягах пустого дому.
Сміття скандалів, мрії шмаття,
Занурення у непритому.
За ворогів лестиву ноту,
Підступність та дволичність друзів.
За пересИчення нудоту
Від втрачених своїх ілюзій.
За самоту, та за митАрства,
На вороття святу надію.
Розломи, порожнечу, карсти.
За ніч полярну, ностальгію.
Любові вертикаль зі Смертю,
В гарячу пОдушку - Я МУШУ!
І суму енну у конверті
За неприкаяну цю душу.
За втішної брехні уколи,
І обіцянок тихий постріл.
За правду злу та зовсім голу
І біль та досвід! Біль та досвід!
Я ДЯКУЮ за змісти сетів.
За ВСЕ, що довелось відчути.
Ступаючи шляхом поетів
Щасливою навчилась бути.
Лена Жажкова
16.06.2025.
Я дякую
© Copyright: Елена Жажкова, 2025
Свидетельство о публикации №125061603826
Свидетельство о публикации №125061603826
Рецензии