Самотн сь не вирок...

Самотньою жінкою бути не страшно
Долі своєї господиня сама,
Іноді справді буває і млячно,
Що так наболить, що це просто жах...

Але це не привід себе так з'їдати
І жити постійно в страху лише тім,
А навпаки, бути так намагатись,
Щоб за спиною підіймати крила свої...

Повірте мені, крила кожному дані
Лише треба стрімко їх підіймать
Попри все, якби їх не ламали,
Стримати біль у собі, подолать...

Ніхто не казав, що буде все легко,
Життя, як той фільм, закінчиться ось
Повітрям легким унесе все далеко,
Але пам'ять залишиться на роки у продовж...

А що пам'ятать?  Життя своє довге
Падіння і взлети, радість, печаль,
Самі цінні оті сокровенні моменти,
Все що доля давала, все у наших очах...

Самотність нас вчить про все міркувати,
Це не є покарання...Це зупинка...урок,
Лише тільки час розповість чого саме навчались,
Чи здали екзамен ідучи стільки дорог...

Самотність не вирок, зрозуміть лише треба,
Для чого життя дало термін такий,
Це не згаянний час з погляданням у небо
Мине все, повірте і щастя буде в житті...